Всесвітньо відоме видавництво фізичних цифрових релізів Criterion має веб-серіал Closet Picks, де запускають відомих режисерів, акторів та інших діячів у простору кімнату-шафу, де є всі DVD та Blu-Ray неймовірної Criterion Collection. Нещодавно там побував сам Хідео Коджіма, тож якщо ви не знаєте, що б таке подивитись, чому б не кіношедеври, які радить автор та режисер шедеврів ігрових?

«Рай і пекло» (Tengoku to Jigoku) (1963)

В першу чергу слід зазначити, що рекомендації Коджіми — японське кіно. Як він пояснює, у самій Японії гарних релізів власної кінокласики не так вже й багато, тож завітавши до Criterion він у тому числі хотів наголосити на цьому факті і популяризувати класику серед японській молоді. Не дивно, що розпочати свій перелік рекомендацій Коджіма вирішив з найбільшого класика японського кінематографу. Акіра Куросава зафільмував не один шедевр, однак вибір Коджіми пав на не найбільш відомий його фільм (хоча він згадує “Сім самураїв” та “Йоджімбо”). “Рай і пекло” — вільна екранізація американського детектива авторства Еда МакБейна і фільм є таким собі корпоративним нуаром, де перед головою успішної корпорації стоїть несподіваний виклик — рятувати (чи ні) дитину, яку випадково вкрали замість його сина.

«Пізня весна» (Banshun) (1949)

Ще один беззаперечний класик японського кіно — Ясуджіро Одзу. Згадавши основний фільм метра, “Токійську історію” (Tōkyō Monogatari) 1953 року, Коджіма тим не менш обрав для своєї підбірки в першу чергу “Пізню весну”. Озу робив переважно мінімалістичні, трохи стилізовані фільми в яких розкривається повсякденне життя японців, їх складні відносини з власними традиціями та сталою сімейною ієрархією.

Токійські сутінки (Tokyo Boshoku) (1957)

Коджіма рекомендує також ще один фільм Озу, трохи нетиповий. Озу зазвичай знімав дуже світлі стрічки, дія яких відбувається вдень, однак “Токійські сутінки” є визнаним стандартом того, наскільки красиво можна зняти чорно-біле кіно вночі.

У Criterion Collection цей фільм входить в окрему серію під назвою Eclipse.

«Казки туманного місяця після дощу» (Ugetsu) (1953)

Якщо вам цікаво звідки Коджіма навчився так майстерно лякати, як він це подекуди робить в своїх іграх, вас сильно зацікавить цей фільм (а також майже всі наступні). Хоча витвір ще одного класика японського кінематографу, Кенджі Мізоґучі — не горор, а суміш історичного епосу з фентезі, Коджіма каже, що цей фільм сильно лякав його ще дитиною, завдяки цікаво зробленими сценами з привидами.

«Кайдан» (Kwaidan) (1964)

Втім, без справжніх японських жахів Коджіма нас теж не залишив. “Кайдан”, або ж “Історії про привидів” теж лякали Коджіму ще в дитинстві, однак цей фільм цілком здатен налякати і сучасних дорослих.

«Харакірі» (Seppuku) (1962)

Що б це була за підбірка японського кіно, якщо без жодного фільму про самураїв? Як і вже загаданий “Йоджімбо”, “Харакірі” є одним з прототипів спагеті-вестернів які, як відомо, взяли структуру та стиль самурайського бойовика, змішали це з американським міфологізованим Диким Заходом і знімали це все за безцінь в Італії та Іспанії.

«Пекло» (Jigoku) (1960)

Ще один японський горор який рекомендує Коджіма — “Пекло”. Витвір Нобуо Накаґави свого часу примусив збанкрутувати студію Shintoho, однак поступово став культовим.

«Привид Йотсуї» (Tōkaidō Yotsuya Kaidan) (1959)

Після “Кайдану” та “Пекла” Хідео Коджіма ніяк не міг зупинитись згадувати фільми, які налякали його в дитинстві, тож згадав один, якого поки що нема в The Criterion Collection. “Привид Йотсуї” адаптує класичну п’єсу театру кабукі і постановником цього фільму був все той же Накаґава.

«Онібаба» (Onibaba) (1963)

Наступний вибір Коджіми має цікаве відношення до сучасного українського кіно. Японський горор “Онібаба” має одну з можливо найбільш відомих масок в історії і саме цим фільмом надихався у багатьох аспектах, що стосуються масок, Дмитро Сухолиткий-Собчук під час створення “Памфіру” (наш огляд). Про це український режисер розповів у першому епізоді подкасту “Загін кіноманів“. Крім того цей фільм дуже любить Ґільєрмо дель Торо. Коджіма зізнається, що завдяки цьому фільму швидко знайшов спільну мову з мексиканським майстром жахів під час спільної праці над P.T.

«Жінка в дюнах» (Suna no Onna) (1964)

Фільм представника “японської нової хвилі” Хіроші Тешіґахари знятий за романом відомого японського письменника Кобо Абе, який сам адаптував свою книжку в сценарій. Прихильник творчості Абе, Коджіма вважає цей фільм чи не найкращою екранізацією його творчості. Формально, за жанром “Жінка в дюнах” — драма, однак моторошних сюрреалістичних сцен та страшних масок вистачає і тут.

Загалом Коджіма порекомендував 10 фільмів, з яких 9 видані в рамках The Criterion Collection. Окремі з них, такі як “Онібаба”, при цьому, не знайти на Blu-Ray навіть в самій Японії.